Відновлення Галицької митрополії

Становище Української Церкви в Австро-Угорщині у ХVІІІ столітті було жалюгідним. Після польського поневолення греко-католики не мали можливості здобувати богословську освіту. Священиком міг стати будь-хто. Митрополит Лев ІІІ Шептицький багато працював над відродженням Церкви. Він збудував у Львові семінарію при церкві Св. Юра, яку однак відкрив вже його наступник єпископ Петро Білянський у 1779 р. Імператриця Марія-Тереза профінансувала навчання 14 українських богословів у Відні при колегії Барбарерум.

1779 року помирають митрополит Лев ІІІ Шептицький і перемиський єпископ Анатасій Шептицький. Австрійський уряд вперше призначає українських єпископів. Імператриця Марія-Тереза призначила Львівським єпископом Петра Білянського (1780-1798), а Перемиським – Максиміліана Рилла (1785-1794), який ще будучи холмським єпископом провадив великі місії в центральній Україні.

Єпископ Петро Білянський працював над розвитком освіти. На час його хіротонії існували тільки дві українські школи: братська школа при церкві Успіння у Львові та народна школа при василіанській гімназії у Дрогобичі. 1784 року імператор Йосиф ІІ заснував Львівський університет. Але навчання в ньому велось латиною, якої українці зазвичай не знали. Тому імператор 1787 року заснував у Львівському університеті Studium Ruthenium, щоби в університеті могли вчитися українці, поки не буде достатньо студунтів, які знатимуть латину. Цей інститут проіснував до 1809 року.

Після смерті єпископа Білянського (1798) адміністрацію Львівської єпархії перейняв перемиський єпископ Антін Ангелович. Львівська єпархія за часів Ангеловича мала 1300 парохій з 1928 церков. 1783 року російська імператриця Катерина ІІ забороняє греко-католикам спілкуватися з Апостольською Столицею і руйнує греко-католицькі парохії. Митрополити більше не титулуються "Київськими". Цей рік (1783) можна вважати ліквідацією Київської митрополії, хоч митрополит Теодозій Ростоцький жив і правив до 1806 року.

Це дає підстави для домагання відновлення Галицької митрополії, переговори про яку починав ще митрополит Лев ІІІ Шептицький. Єпископ Антін Ангелович, який став головним діячем відновлення Галицької митрополії, довгий час не міг нічого відстояти, позаяк це був час наполеонівських воїн, і австрійський уряд, зазнавши поразки від французів не мав часу займатися українською Церквою. Переговори відновилися після "Братиславського миру" (26 грудня 1805 р.).

Імператор Франц І (1792-1835) грамотою від 17 липня 1806 року відновив Галицьку митрополію. Першим митрополитом став Антін Ангелович (1808-1814), урочиста інтронізація якого відбулася у Львові в церкві Св. Юра 25 вересня 1808 року.

Однак правління митрополита Антіна виявилося дуже складним. Вже в 1809 році Львів на короткий час окупує польський наполеонівський легіон. Хоч ця окупація була короткою, все ж завдала Церкві багато лиха. Митрополит залишився вірним Австрії і наказав духовенству не визнавати ані Наполеона, ані поляків. Поляки вирішили арештувати митрополита і він мусів тікати в карпатські села. Однак там його арештували поляки і доставили до Стрия. Але в цей час австрійські війська зайняли Львів і митрополита врятували. Після наполеонівських воїн австрійський уряд почав дуже прихильно ставитися до української Церкви.